Старі листівки Пушкінський заповідник

Найраніший із літературних наборів розділу — 1964 року. Пушкінський заповідник відкрили як музей 1922 року: тоді державною пам’яткою оголосили Михайлівське, Тригірське та могилу поета у Святогірському монастирі, а 1936 року до них приєднали весь монастир і садибу Петровське. У Михайлівському, яке 1742 року отримав прадід поета по матері Абрам Ганнібал, Пушкін відбував заслання 1824–1826 років.

Листівки йдуть тими самими місцями. Михайлівське представлене озером Маленець, Петровське — алеєю карликових лип. Найбільше карток про Тригірське, садибу друзів поета Осипових-Вульф: будинок-музей, вид на парк із берега Сороті, куточок парку та «лава Онєгіна».

Окрема лінія набору — історія і пам’ять. Городище Воронич підписане як рештки давньоруської фортеці: у XIV–XVI століттях Воронич був псковською порубіжною фортецею, що прикривала Псков із південного заходу, а 1581 року його зруйнували. У Святогірському монастирі на листівках — давній Успенський собор, сквер на великому монастирському подвір’ї з погруддям Пушкіна в центрі та могила поета, похованого тут 1837 року.

Кожне зображення тут — скан оригінальної картки 1964 року, без пізніх передруків.